| Программа мероприятия Дійові особи та виконавці:
Повія – Ганна Васильєва
Вояк – Кирило Бін, Дмитро Тубольцев
Покоївка – Лілія Ребрик
Молодий пан – Ігор Портянко
Молода пані – Наталка Васько
Чоловік – з.а. України Олексій Вертинський
Гризетка – Ірма Вітовська
Поет – Володимир Кокотунов
Акторка – Світлана Ватаманюк
Граф – з.а. України – Валерій Легін, Станіслав Боклан
Художник - постановник – Ярослав Нірод
Художник по костюмах – Олена Богатирьова
Композитор – з.д.м. України Юрій Шевченко
Балетмейстер – з.д.м. України Алла Рубіна
Сценічний рух – Володимир Оцупок
Ассистент режисера – Наталка Василенко
Режисер-постановник – з.д.м. України Станіслав Мойсеєв
|
| Информация о мероприятие На попередньому плані у "Хороводі " відбувається яскрава змінна дія, однак структура "каруселі" відтворює лише монотонно-примітивний плин часу, без виразних атрибутів буття: у нього немає ні мети, ні єдності, його не назвати ні істинним, ні фальшивим, ні гарним, ні поганим. Тут відчувається відлуння ідей Ніцше про "вічне повернення", що вказує на неминучість відтворення одних і тих же форм життя й досвіду людини.
Десять персонажів "Хороводу" створюють своєрідну хореографію. Сексуальний хоровод розкручує свою карусель і побудований він на принципі зміни одного з персонажів у кожній сцені і на принципі переміщення персонажів щаблями соціальної драбини.
У середньовічному танці смерті, який відбувається на наших очах, усі персонажі рівні. У десятьох сценах варіюється ритуал спокуси, покори й безсоромності, розваги й авантюри, подружньої вірності й цинічної рафінованості, фривольності й наївності, і щоразу на передньому плані одне: бажання сексуального задоволення.
У круговерті сцен, де діють представники різних соціальних версть (Повія, Вояк, Покоївка, Молодий пан, Молода пані, її Чоловік, Гризетка, Поет, Акторка, Граф), розкривається теза про суспільство,, яке пов"язує сексуальність зі "священним" інститутом шлюбу. Кохання і сексуальне задоволення сприймаються як різні речі, і суспільство проти такого поділу не заперечує.
Незважаючи на відвертий характер зображувального, оголеність еротичних сцен, п"єса Шніцлера є чимось іншим, ніж еротичним твором. Драматург прагне показати невпевненість, страх, брехню, лицемірну мораль різних верств, в тому числі і вищих, щоб розвінчати лицемірну сексуальну мораль суспільства в цілому.
Порушуючи ще одну характерну тему: специфіку сексуальної поведінки чоловіка і жінки на чуттєвому рівні, драматург розкриває тему Ероса і Танатоса, як первнів людського існування, протиборством яких позначене все наше життя, він демонструє розуміння того, що правда – це взаємодія суперечливого, змінного, залежного, нестійкого. Він шукає не ефектну кінцівку, а підводить нас до усвідомлення відносності істини, її багатомірності.
|
